Ожиріння та здоров’я: нове дослідження спростовує стереотипи.

Нова класифікація ожиріння: не всі, хто має зайву вагу, потребують термінового лікування

Дослідження, опубліковане у престижному журналі “Nature”, пропонує переглянути традиційні методи діагностики ожиріння, вводячи двоступеневу класифікацію. Цей підхід враховує не лише індекс маси тіла (ІМТ), але й реальний стан здоров’я пацієнта, що дозволяє точніше визначити необхідність лікування та розробити ефективніші стратегії охорони здоров’я.

Від ІМТ до стану здоров’я: новий погляд на ожиріння

Згідно з результатами нового дослідження, значна частина людей, яким зараз ставлять діагноз “ожиріння”, насправді не мають серйозних проблем зі здоров’ям. Аналіз даних майже 850 тисяч дорослих з Китаю, Великої Британії, США та Іспанії показав, що лише від 25% до 33% осіб з ожирінням страждають на клінічне ожиріння – стан, що безпосередньо впливає на функціонування органів та потребує медичного втручання. Це приблизно 8,5% від загальної кількості дорослого населення в цих країнах.

Існуючий підхід до діагностики ожиріння, заснований виключно на розрахунку індексу маси тіла (ІМТ), вже давно викликає сумніви у науковців. ІМТ, який визначається співвідношенням ваги до квадрату зросту, не завжди точно відображає склад тіла, зокрема, співвідношення м’язової та жирової маси. Це призводить до того, що люди з розвиненою мускулатурою можуть мати високий ІМТ, але при цьому бути здоровими, тоді як інші, навпаки, можуть мати нормальний ІМТ, але при цьому значний відсоток жирової тканини.

Нове дослідження пропонує розширити критерії діагностики, додавши до оцінки ІМТ показники жирової маси тіла, зокрема, обхват талії, а також перевірку наявності органічних порушень, пов’язаних із зайвою вагою. Це дозволить більш об’єктивно оцінити стан пацієнта та уникнути неправильних діагнозів.

Двоступенева класифікація: від ризику до активного захворювання

Запропонована класифікація передбачає два основні етапи розвитку ожиріння:

  • Доклінічне ожиріння: На цьому етапі зайва вага є фактором ризику розвитку майбутніх проблем зі здоров’ям, але поки що не спричиняє значних порушень у функціонуванні органів. Люди з такою формою ожиріння матимуть підвищений ІМТ та/або високий відсоток жиру в організмі, але без супутніх захворювань. За даними дослідження, більшість осіб з “доклінічним ожирінням” (близько 82% у досліджуваних країнах) не перейшли до стадії “клінічного ожиріння”.
  • Клінічне ожиріння: Ця стадія означає, що ожиріння вже є активним захворюванням, яке спричиняє порушення у роботі органів та потребує термінового лікування. Діагноз “клінічне ожиріння” ставиться пацієнтам, у яких високий ІМТ та/або значний відсоток жиру в організмі поєднуються з наявністю органічних порушень, пов’язаних із вагою.

Застосування цієї нової системи оцінки може призвести до перегляду діагнозів для мільйонів людей. Від 1% до 3% осіб, яких раніше класифікували як ожирілих виключно на основі ІМТ, можуть бути виключені з цієї категорії. Водночас, від 5% до 9% осіб, які раніше не підпадали під діагноз “ожиріння” через нормальний ІМТ, але мають високий відсоток жиру в організмі, отримають відповідний діагноз.

Перспективи нової системи

Франческо Рубіно, головний автор дослідження та професор метаболічної та баріатричної хірургії в Кінгс-Коледжі Лондона, наголошує на важливості нової системи: “Неточність вимірювань на основі ІМТ є загальновідомим фактом. Однак досі ми не мали кращої системи”. Він додає, що нова система оцінки покликана надати “релевантну клінічну характеристику ожиріння, яка слугуватиме основою для лікування пацієнтів та розробки політики в галузі охорони здоров’я”.

Ця нова класифікація має значний потенціал для покращення якості медичної допомоги, дозволяючи лікарям більш ефективно визначати пріоритети лікування та розподіляти ресурси. Крім того, вона може допомогти зменшити стигматизацію людей із зайвою вагою, диференціюючи їх за ступенем ризику та реальним впливом на здоров’я.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *